mysliwiec

Коли читаєш спогади "старих одеситів", то після 1917 року писали -"Одесса уже не та...." потім перед всйною- "Одесса уже не та....", потім по війні- "Одесса уже не та...." потім в 60ті- "Одесса уже не та....", потім...... :)))

Дещо змінюеться, але "на чістом русском язьіке" Одеса ніколи не розмовляла. І сьогодні, якщо ви почитаєте одеськи газети (і статтї і об"яви) чі послухаєте одеське ТВ чі радіо, то зверніть (наприклад) увагу на те, як саме називають там адресу:
"Канатная угол Еврейской", чі "Степовая угол Мельницкой" (це проти всіх правил російської мови. Рос. мовою треба казати "На углу улиц Канатной и Еврейской")
В якіхось мемуарах (ще за царя) я читав, что тоді "понаєхавшіх із Рассєї" одесити впізнавали по (на ті часи) "кацапскому слову" Адєсса". "Своіх" місцеві впізнавали по вимові "Одеса=Адэса" (на жидиш-ідіш- "Адэс"(рос. "э" оборотное).
Лёня Утёсов перебравшись до Москви в своїх піснях почав вимовляти назву міста "на Масковскій манєр"- з "Аканьєм".
Вже "за радянської влади", особливо після війни, коли місто заполонили "молодьіє спєціалістьі по распрєдєлєнію", "рабочая і творчєская інтєллігєнція "по разнарядкє" і із глубінкі Росіі,а потім у них повиростали тут діти, то "своїх" почали впізнавати по "Адєсса", а "приїзжих хахлів с Украіньі" по "Одеса".

Було ще й таке- спочатку після війни в Одесі був театр "Красной Арміі", а у Львові- "театр Музкомедіі". Потім зробили "рокіровку", і театр Музкомедии опинився в Одеси (а "Театр Советской Арміі" у Львові).
І багато акторів того театра (в тому числі Міхаіл Водяной (Папандопуло) тільки після цоього почали вчити "одесскій язьік".
Він спеціально ходив в район Привозу, "на Соборку", .и.т.п. ставив 100 грам "мужикам" і слухав як вони розмовляють- "набирався атмосфери".